Ось я” alıntıları – Джонатан Сафран Фоєр adlı yazardan

Patisonchik 🙆
Patisonchik 🙆alıntı yaptı21 gün önce
Дехто міг би навіть сприйняти його образливим. Проте вони б помилялися. Бути Семом — це вже дивно й образливо.
Patisonchik 🙆
Patisonchik 🙆alıntı yaptı21 gün önce
Сем обожнював учитися. Збір і поширення фактів надавали йому контролю і почуття корисності, протилежне до безсилля від дрібнуватого, недорозвиненого тіла, яке не надто злагоджено реагувало на ментальні команди крупного, перезбудженого мозку.
Patisonchik 🙆
Patisonchik 🙆alıntı yaptı22 gün önce
— Завжди є ще щось, що варто сказати.

— Інколи ні.
Patisonchik 🙆
Patisonchik 🙆alıntı yaptı22 gün önce
Вона не знала, що їй робити з собою, тільки знала, що треба було робити хоч щось.
Patisonchik 🙆
Patisonchik 🙆alıntı yaptı22 gün önce
— Це очевидно неправда, але дякую.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
кристали розчинної кави, перлинки жиру на поверхні будь-якої рідини; ігри в «Уно» за кухонним столом і лише ми, дві людини, лише вчорашній бублик, «Єврейський тиждень» за минулий тиждень, сік із концентрату, куплений на якомусь значному розпродажі ще бозна-коли. Я завжди вигравав. Іноді ми за вечір грали сто ігор, іноді протягом обох вихідних, іноді по троє вихідних за місяць. Він завжди програвав.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
відсутність вираження болю — це не відсутність болю. Це інший біль.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Він згадав час, коли Сем був менший, як після всіх подряпин, порізів чи опіків, після кожного аналізу крові, кожного падіння з кожної гілки дерева, яка надалі та назавжди називалася «занадто високою», Джейкоб відразу ж хапав його на руки, ніби земля раптом загорілася, та казав: «Ти в порядку. Усе добре. Нічого страшного. Ти в порядку». І Сем завжди йому вірив.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Часто так буває, коли всі кажуть те, чого ніхто не знає. Сьогодні ж, ніхто не каже того, що знають усі.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Виживання було центральною темою й обов’язком існування євреїв із самого початку не тому, що ми самі так обрали. У нас завжди були вороги, нас завжди переслідували. Неправда, що всі ненавидять євреїв, однак у кожній країні, де ми коли-небудь жили, в кожне десятиліття ми зіштовхувалися з ненавистю.
Тож ми спали, заплющивши лише одне око, тримали зібрані валізи в комірчині та квитки на потяг в один кінець у нагрудних кишенях сорочок, біля серця. Ми старалися не образити нікого чи не наробити шуму. Досягати всього — так, але не приваблювати непотрібну увагу в процесі. Ми збудували свої життя навколо жаги продовжити їх — нашими історіями, цінностями, мріями та побоюваннями. Хто нас засудить? Ми — травмовані люди. І ніщо, крім травми, не має такої сили, щоб скалічити розум і серце.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Виживання було центральною темою й обов’язком існування євреїв із самого початку не тому, що ми самі так обрали. У нас завжди були вороги, нас завжди переслідували. Неправда, що всі ненавидять євреїв, однак у кожній країні, де ми коли-небудь жили, в кожне десятиліття ми зіштовхувалися з ненавистю.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
е мати вибору — також вибір».
Ні, ці слова не могли належати йому. Вони були занадто вдавано мудрі, занадто вдоволені обставинами. Ісаак Блох був багато чим, але точно не був смиренним.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
ін ненавидів цього чоловіка. Його лінива праведність, срана манірність, обсесивне погладжування бороди та жестикуляція, наче на кастингу, його занадто тісний комірець і розшнуровані кросівки, а ще його ярмулка набакир. Інколи це відчуття поглинало Джейкоба, це незрозуміла, швидкоплинна та вічна огида.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
склавши долоні човником, так ніби в них містилося співчуття чи мудрість, чи пустота.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Вони бачили формальність в одязі, мові, враженні, що мають справляти, певне посягання на Богом дане право бути собою в будь-який момент.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Процес одягання — це була єдина річ, яку він ненавидів більше, ніж процес пошиття: тортури в дзеркальній кімнаті, допомога його матері, яка геть не допомога; швець, більше схожий на жертву нападу педофіла, не один і навіть не два, а три рази полапав Семові межи ніг своїми паркінсонівськими пальцями та сказав: «Багатенько ще місця».
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Його тато був одержимий проявами оптимізму, уявним накопиченням майна та вигадуванням жартів; його мама, що потребувала фізичного контакту на прощання, з усім її риб’ячим жиром, зовнішніми оздобами та «так буде правильно вчинити»;
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Можливо, вони просто були більш гострими, як відео, які він ненавидів і потребував, щоб аж вивертали його назовні. Коли він був у шостому класі, в єврейській школі їм показували документалку про концентраційні табори. Він ніколи не міг зрозуміти, чи його вчитель був ледачим (і користувався прийнятним способом, як позбутися кількох годин), не міг чи не бажав навчати, або просто вважав, що не існує іншого способу навчити, ніж показати. Навіть тоді Сем відчував, що був занадто юним для таких речей.

Вони сиділи за партами з ДСП для правшів, і вчитель, чиє ім’я вони не забудуть до скону, пробурмотів кілька невиразних слів про контекст, натхнення та відмову, а потім натиснув на кнопку «Play». Вони дивилися на шеренги голих жінок, багато з яких притискали до грудей дітей. Вони плакали, і матері, й діти, але чому вони лише плакали? Чому були такими покірними? Такими правильними? Чому матері не бігли? Чому не намагалися врятувати життя своїм дітям? Чому не захищали своїх дітей? Краще бути застреленим під час утечі, ніж просто самому йти до смерті. Мізерний шанс — безкінечно більший, ніж відсутність шансу.

Діти, все ще діти, виглядали з-за парт; вони бачили чоловіків, що копали собі братські могили, а тоді ставали в них на коліна зі складеними за головою руками. Чому вони рили власні могили? Якщо тебе все одно вб’ють, навіщо допомагати вбивцям? Заради ще кількох миттєвостей життя? Можливо, це мало сенс.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
Як і батька, Сема приваблювали найгірші сценарії. Очевидно, що вони перехоплювали йому дух, але важко пояснити комфорт, який вони дарували. Можливо, вони прокладали відстань від його власного безпечного життя. А можливо, перехід до умов найгірших наслідків давав можливість для різного роду розумової підготовки та покірливості.
Svetlana Panchishnaya
Svetlana Panchishnayaalıntı yaptıgeçen ay
його дід мав рацію (хоча це й здається божевільним), коли казав, що єврей не повинен ніколи купувати німецьких товарів будь-якого штибу та розміру, ніколи не класти гроші в німецьку кишеню, ніколи не відвідувати Німеччину, ніколи не забувати остерігатися звучання тієї злої мови варварів, ніколи не мати будь-яких контактів, окрім тих, яких неможливо уникнути, з німцями будь-якого віку. Викарбуйте це собі на дверях і воротах.
fb2epub
Dosyalarınızı sürükleyin ve bırakın (bir kerede en fazla 5 tane)