Н. Бхіндер

Можливо, тому, що кохання й психотерапія — це абсолютно несумісні речі.

невивчене життя не варте того, щоб бути прожитим.

марнувала наш дорогоцінний час, витрачаючи його на передмови до передмов

хотів задовольнити свої інтелектуальні потреби та прагнув довести справу до кінця

Керуючись своєю зарозумілістю та цікавістю, я проігнорував те, що Тельма — пацієнтка з двадцятирічним стажем — була поганим кандидатом для психотерапії, і я допустив прояву її болісних внутрішніх конфліктів, що не дуже схоже було на мій успіх як лікаря. Я позбавив її захисних реакцій і не збудував нічого на їхньому місці

Екзистенціальна психотерапія» (Нью-Йорк : Бейсік Букс, 1980).

Вона це знала, я це знав, і вона знала, що я знав

Справді, здатність миритися з невпевненістю є перед­умовою для нашої професії. Хоча побутує думка, що психотерапевти систематично та вміло скеровують своїх пацієнтів і ведуть їх через добре сплановані етапи терапії до поставленої мети, насправді таке трапляється вкрай рідко. Ці історії є свідченням того, що терапевти часто виявляють нерішучість, імпровізують та наосліп шукають правильний напрямок. Існує велика спокуса домогтися визначеності, вдавшись до методик ідеологічної школи чи визнаної терапевтичної системи, однак тут криється підступ: такі переконання можуть зашкодити випадковим зустрічам, які вкрай необхідні для ефективної терапії.
Таке спонтанне побачення — це осердя психотерапії, хвилююча зустріч двох людей, де один (зазвичай, але не завжди, це пацієнт) має більше проблем, ніж інший. Психотерапевти виконують подвійну роль: вони мають і спостерігати за пацієнтами, і брати участь в їхньому житті. Як спостерігач, лікар має бути достатньо об’єктивним, щоб забезпечити необхідне елементарне наставництво своєму пацієнтові. Як учасник, він стає частиною життя пацієнта, а інколи перебуває під впливом чи навіть сам змінюється після такої зустрічі

«І тому, — як писав Джон Донн9, — ніколи не намагайся дізнатися, по кому подзвін, бо він по тобі»

страх перед смертю завжди більший у того, хто відчуває, що не живе повним життям