Наталія Матолінець

Тоді в гостьовий покій, де зупинявся мій племінник. Ти й так провела там забагато часу

Розумієш мене, Канре? Скажи, що так. Я розповідаю це, бо вірю, що ти зрозумієш.

Жаррак нахилився і поцілував її в чоло.

— Отже, — сказав він твердо, і стіна дала тріщину, — ми знімемо з тебе це прокляття. Якомога швидше. Маєш слово Пре ста.