Даніель Коул

— О… Я дав розпорядження впустити Емілі та … та…

— Едмундса, — прошепотів Вульф.

— Як його ім’я? — прошипів у відповідь Фінлі.

Вульф знизав плечима.

— Едмунд?

— … нехай, Едмунда Едмундса

— Натан Вульф: офірний цап, людина з обкладинки і ходячий труп, — життєрадісно промовив він.

— Емілі Бакстер: емоційно зламана та досить-таки п’яна. Я можу піднятися?

— Не хочу, щоб ти помирав.