bookmate game

Павло Тичина

  • Анастасія Вітерalıntı yaptı9 ay önce
    Іще пташки…
    Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають,
    Ще половіє злотом хвиль на сонці жита риза
    (Вітри лежать, вітри на арфу грають); —
    А в небі свариться вже хтось. Завіса чорно-сиза
    Півнеба мовчки зап'яла. Земля вдягає тінь…
    Мов звір, ховається людина.
    — Господь іде! — подумав десь полинь.
    Заплакав дощ… і вщух.
    Мовчить гора. Мовчить долина.
    — Господня тінь, — прошепотів полинь.

    І враз — роздерлась пополам завіса! — Тиша. Мертва…
    Метнувсь огонь: розцвівсь, розпавсь — аж води закипіли!
    І полилася піснь, принеслась жертва.
    Курять шляхи, біжать, біжать… Рвуть вихори, як жили,
    Рідке коріння верб старих, що моляться в сльозах.
    А трави — й плакати не сміють.
    Ідуть потужні сили! Морок. Жах…
    …І дзвонять десь в селі.
    І вже тремтять, вже спокій сіють
    Сріблясті голуби у небесах.

    [1914–1916]
  • Ania Boroznyakalıntı yaptı2 ay önce
    Подивилась ясно…
    Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
    Обняла востаннє, — у моїй душі. —
    Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
    Заспівали скрипки у моїй душі!

    Знав я, знав: навіки, — промені як вії! —
    Більше не побачу, — сонячних очей. —
    Буду вічно сам я, в чорному акорді.
    Промені як вії сонячних очей!
    1918
  • Ania Boroznyakalıntı yaptı2 ay önce
    кохання плакав я…
    З кохання плакав я, ридав.
    (Над бором хмари муром!)
    Той плач між нею, мною став —
    (Мармуровим муром…)

    Пливуть молитви угорі.
    (Вернися з сміхом — дзвоном!)
    Спадає лист на вівтарі —
    (Кучерявим дзвоном…)

    Уже десь випали сніги.
    (Над бором хмари муром!)
    Розбиті ніжні вороги —
    (Мармуровим муром…)

    Самотна ти, самотний я.
    (Весна! — світанок! — вишня!)
    Обсипалась душа твоя —
    (Вранішняя вишня…)
    1917
  • Катеринаalıntı yaptı2 yıl önce
    ВЕЛИКИМ БРЕХУНАМ
    (ВІДПОВІДЬ ДЕКОМУ)

    – О, як гармонію, гармонію ми любим!
    Ми хочем бачить світ прозорим, а не грубим.
    Життя для нас лиш згук, лиш сонний, тонний
    транс,
    і робітничий клас, як вічний дисонанс.
    Ми бачим спокій там, де боротьба і бурі;
    у небутті – красу, і правду в каламбурі.
    І брязкаєм в серця, і плачемо над тим,
    що все це тля і тлін, дурної крові дим.
    Та як же нам зламать тиранно-тюрмні грати,
    коли співці у нас все євнухи, кастрати?
    «І ланцюги є знак. І грати є акорд.
    І сяйво від осла. І мир од львиних морд…»
    Гармонія живе не тільки там, де бліки.
    Гармонія і там, де Брехуни Великі.
    Лиш брехуни умруть, а правда з віку в вік
    стече в один акорд, де згук є робітник.

    1922
  • b8133065465alıntı yaptıgeçen yıl
    нов лізе тупість, фарисейство,
    лихварство, підступ і брехня.
    Лише незламне не здається,
    своїх прапорів не міня.
    Лише незламне – певне цілі,
    як скрізь, у всі часи, віки.
    О люди, люди, свою душу
    не замикайте на замки!
    О люди, душі паперові,
    чи розпалю вас, розгорю?
    Коли я вашу порожнечу
    вогнем переборю?
    Я б не кричав так, я б не кликав
    не можна крику втамувать.
  • Лада-Наталия Держивицкаяalıntı yaptıgeçen yıl
    Я дійшов свого зросту і сили,
    я побачив ясне в далині.
    Товариство, яке мені діло,
    чи я пертий, чи ні?
  • Лада-Наталия Держивицкаяalıntı yaptıgeçen yıl
    Гармонія живе не тільки там, де бліки.
    Гармонія і там, де Брехуни Великі.
    Лиш брехуни умруть, а правда з віку в вік
    стече в один акорд, де згук є робітник.
  • b1000321742alıntı yaptıgeçen yıl
    нікого так я не люблю,
    як вітра вітровіння,
    його шляхи, його боління
    і землю,
  • Ульяна Санитовичalıntı yaptı2 yıl önce
    Україно! Ти для мене диво!
    І нехай пливе за роком рік,
    Буду, мамо горда і вродлива,
    З тебе дивуватися повік…
  • Ульяна Санитовичalıntı yaptı2 yıl önce
    Україно, ти моя молитва,
    Ти моя розпука вікова…
    Гримотить над світом люта битва
    За твоє життя, твої права.
fb2epub
Dosyalarınızı sürükleyin ve bırakın (bir kerede en fazla 5 tane)