Ліндсі К. Гібсон

Ваше завдання — збудувати впевненість у собі й здорову самооцінку на основі адекватного ставлення до батьків. Об’єктивний погляд на власну історію дорослішання ніяк не може зашкодити вашій сім’ї, але може допомогти вам.

Надійні стосунки Джейка з Кайлой спокушали його розслабитися й бути самим собою, але він був упевнений, що ці стосунки постраждають, якщо він припинить старатися.
Коли я сказала Джейку, що, можливо, ці нові безпечні стосунки дадуть йому шанс прийняти самого себе, йому було незручно згадувати про свої емоційні потреби. Він збентежено сказав: «Коли ви так кажете, я здаюся собі жалюгідним і недостатньо мужнім».
У дитинстві Джейк постійно чув від своєї матері, що прояв будь-яких емоційних потреб означає слабкість. Ба більше, якщо він не поводився так, як вона хотіла, одразу відчував себе слабким і не гідним любові.
Зрештою Джейк зміг зрозуміти свої почуття і стати більш щирим із Кайлою, яка повністю його прийняла. Але він був вражений тим, скільки в ньому гніву на матір. «Не можу повірити, як сильно я її ненавидів», — сказав він. Джейк не усвідомлював, що ненависть — це нормальна й мимовільна реакція, коли хтось намагається контролювати вас без поважної причини. Це сигналізує про те, що людина пригнічує вашу емоційну життєву силу, задовольняючи свої потреби за ваш рахунок.

Багато людей можуть легко назвати купу причин для щастя й задоволення, але соромляться визнати, що не відчувають ні того, ні іншого. Вони звинувачують себе через те, що не мають «правильних» почуттів.

двадцятирічні обіцянки — поганий фундамент для стосунків, які мають базуватися на задоволенні від емоційної близькості, на відчутті щирої зацікавленості одне в одному. Якщо цього немає, стосунки згаснуть. Взаємна емоційна чуйність — найважливіший компонент зв’язку людей.

Емоційна незрілість — характерна особливість поведінки людини, її не слід плутати з тимчасовою емоційною регресією. Час від часу кожна людина втомлюється або переживає стрес — у такі моменти ми стаємо імпульсивними або можемо ненадовго втратити емоційний контроль. У більшості з нас були такі моменти в житті, за які нам досі соромно

«Емоційна зрілість» — це характеристика людини, яка здатна мислити об’єктивно й концептуально, а також підтримувати глибокі емоційні зв’язки з іншими. Такі люди можуть мислити і діяти незалежно, водночас зберігати глибокий емоційний зв’язок із близькими людьми, легко поєднуючи це в повсякденному житті. Вони прямо й відкрито йдуть до своїх цілей, не травмуючи почуття інших. Емоційно зрілі люди віддалилися від батьківської сім’ї в мірі, достатній для того, щоб побудувати власне життя (Bowen, 1978). У них добре розвинене відчуття власного «я» (Kohut, 1985) та ідентичність (Erikson, 1963). Вони високо цінують свої найближчі стосунки.

Емоційно незрілі люди дуже страждають від сумнівів щодо своєї особистої цінності. Вони занадто занурені в себе, оскільки в дитинстві їхній розвиток зупинився через відчуття тривоги. Тому їхній егоцентризм більше схожий на заклопотаність собою людини, яка страждає від хронічного болю — і це зовсім не відчуття самозакоханості.

Оскільки емоційно незрілі люди не схильні до самоаналізу, вони не визнають своєї ролі в конфліктах. Вони не оцінюють свою поведінку й не мають сумнівів щодо підстав своїх дій. Якщо такі люди стають причиною проблеми, вони кажуть, що не мали наміру нашкодити, а отже не визнають свою провину.

Звернути увагу потрібно на тих людей, у яких емоційна незрілість визначає повсякденну поведінку, повторюючись знову й знову. Ці моделі поведінки настільки автоматичні й несвідомі, що носії навіть не підозрюють, якої шкоди завдають найближчим людям. На жаль, емоційно незрілі люди не можуть зупинитися, поглянути на себе очима інших і проаналізувати свої дії. Частково проблема полягає в тому, що їх ніхто й не спиняє, адже їхню шкоду важко довести, саме тому вони рідко просять вибачення або співчувають.

Емоційно незрілі люди погано справляються зі стресом. Вони діють реактивно й стереотипно. Замість того, щоб оцінити ситуацію і передбачити її розвиток, вони використовують механізми психологічної адаптації, які заперечують, спотворюють або змінюють реальність (Vaillant, 2000). Їм важко визнавати свої помилки, тому вони підмінюють факти або звинувачують інших. Вони погано контролюють емоції, тому їхні реакції часто неадекватні. Якщо незрілу людину щось засмутило, їй дуже важко заспокоїтися, і вона вважає, що інші мусять її втішати, виконуючи всі її забаганки.