Анатолій Перепадя

Якщо ти любиш квітку — єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «десь там живе і моя квітка…»

Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий.

Самозакохані люди глухі до всього, крім хвали.

Хотів би я знати, навіщо зірки світяться, — промовив він. — Напевно, для того, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою зірку. Поглянь, он моя планета — просто над нами… Але ж як до неї далеко!

Найголовнішого очима не побачиш.

сь мій секрет, він дуже простий: пильним може бути лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.

Але ж очі не бачать. Шукати треба серцем.

Найголовніше — те, чого очима не побачиш… —

У кожної людини свої зірки. Одним — тим, хто мандрує, вони вказують шлях. Для інших це просто маленькі вогники. Для вчених вони як загадки, які треба розв’язати. Для мого ділка вони — золото. Але для всіх цих людей зірки німі.

Погляньте на небо. І запитайте себе, чи жива та троянда чи її вже немає? А що як її з'їв баранець? І ви побачите, як усе зміниться…
І жоден дорослий ніколи не зрозуміє, як це важливо!