Маркус Зузак

ОСЬ МАЛЕНЬКИЙ ФАКТ
Одного дня ви помрете.

Небо скидалося на суп, воно кипіло і вирувало. А в деяких місцях воно пригоріло. Багрянець був поцяткований чорними крихтами і зернами перцю.

Десь там, на самому дні його серця, щось свербіло, та він наказав собі нічого не шкрябати.

Людям, як би там не було, вистачає здорового глузду, щоб померти.

хотів запитати її, як та сама річ може бути водночас такою огидною і такою прекрасною, а слова та історії про це — такими нестерпними і такими величними.

Цей чоловік принаймні, помре як людина. Чи бодай із думкою про те, що він був людиною.
А я?

Тиша не була безтурботною і мирною, та й спокою від неї не було.

Чомусь перед смертю люди завжди ставлять запитання, на які вже знають відповідь. Можливо тому, що хочуть померти, маючи рацію

— Нехай вони повернуться живими, — повторяла вона. — Будь ласка, Боже, будь ласка. Нехай всі повернуться живими. — Навіть зморшки навколо очей молитовно складали долоні.

А сніжка в обличчя — це, безсумнівно, бездоганний початок тривалої дружби.