«Найневід’ємніше в людини — це надія: вона є навіть у того, хто більше нічого не має». Так от: у людини, котра перебуває в стані зневіри, жодної надії вже немає.
Bliss Fuiilyalıntı yaptı2 yıl önce
Нікколо Макіавелі, засновником і першим генералом ордену єзуїтів Ігнатієм Лойолою, і — рядовим армії цього ордену на ім’я Ескобару).
Bliss Fuiilyalıntı yaptı2 yıl önce
Отже, зневіритися у чомусь — це ще не справжній розпач, це лише початок, швидше — розпач наближається, як лікарі кажуть про хворобу. Тоді розпач проявляється відкрито: людина зневірюється у самій собі».
Bliss Fuiilyalıntı yaptı2 yıl önce
Отже, зневіритися у чомусь — це ще не справжній розпач, це лише початок, швидше — розпач наближається, як лікарі кажуть про хворобу. Тоді розпач проявляється відкрито: людина зневірюється у самій собі
Bliss Fuiilyalıntı yaptı2 yıl önce
Тому поверховим буде вважати, що той, хто впав у розпач, руйнує своє Я так, нібито це його покарання.