Крадійка книжок

Люди помічають колір дня лише на світанку і при заході сонця, а я добре знаю, що кожної секунди день пронизують міріади відтінків та інтонацій. Навіть одна година може містити в собі тисячі різних кольорів. Жовтих, як віск, забризканих крапельками кольору блакитного марева. Похмурих, як темрява.

Діти іноді бувають набагато мудрішими за хвалькуватих і нудних дорослих.

ГІРШИМ ЗА ХЛОПЦЯ,
ЯКИЙ ВАС НЕНАВИДИТЬ,
може бути хіба хлопець, який вас любить.

Він покінчив з життям через бажання жити.

Чи не могла б ти зробити мені одну послугу?

Вона обернулася біля плити.

— Яку?

— Я тебе прошу, я тебе благаю , будь ласка, хоч на п’ять хвилин закрий свого рота

Але визнання свого страху — хіба це боягузтво? Хіба це боягузливо — радіти з того, що вижив?

Ти не можеш просто сидіти і чекати, поки тебе поглине новий світ. Ти мусиш відірватися від крісла і стати його частиною — попри твої попередні помилки.

Поглянь на кольори, — сказав тато. Просто неможливо не любити чоловіка, який не лише помічає кольори, а й говорить ними.

Бог ніколи нічого не каже. Думаєте, Він не відповідає лише вам?

Чесне слово (знаю, я вже й так занадто багато скаржуся), я ще не встиг оклигати після Сталіна в Росії. Так званої «другої революції» — винищення власного народу.

І одразу ж з’явився Гітлер.