Діана
Прокляття їй,
тій вельможності моїй,
що вбива моє кохання!
Де ті очі, що сіяли
наче зорі серед ночі?
Він поїхав... Плачте, очі:
бачили, що купували.
Треба ж, очі, вам було
на нерівню задивлятись?
Ви не знали, з ким кохатись,
і собі, й мені на зло...
Тож пізнайте, як не знали,
ви тепер жалі жіночі;
дні і ночі плачте, очі:
бачили, що купували.
Може, скажете, що сонце
світить також на болото,
що його проміння злото
не брудниться в ополонці?
Виправдання це невдале,
я і слухати не хочу...
Хоч не хочу — плачте, очі:
бачили, що купували.