Шосте вимирання: неприродна історія

У ХVIII столітті кістки мамута в дедалі більшій кількості надходили до Європи з Сибіру. Їх теж втиснули в систему. Ці кістки значною мірою були подібні до кісток слонів, а оскільки в тогочасній Росії слонів не було, вирішили, що вони належали тваринам, вимитим на північ великою повінню, описаною в Книзі Буття.

Усе є частинами одного величезного цілого, чиє тіло є природа, а Бог — душа.

Аристотель написав десятитомну «Історію тварин», не замислюючись, що тварини справді мали свою історію.

«Я намагався зробити кар’єру в герпетології, тому що люблю працювати з тваринами», — писав Джозеф Мендельсон, герпетолог із зоопарку Атланти. — Однак я не очікував, що вона буде нагадувати палеонтологію».

у 50–60-х роках минулого століття для тестів на вагітність. (Самиці ксенопуса після впорскування в них сечі вагітної жінки відкладають яйця протягом декількох годин).

звичайні часи — в даному випадку йдеться про цілу геологічну епоху — вимирання відбувається дуже рідко, набагато рідше, ніж навіть утворення видів, і його темп називають швидкістю фонового вимирання17.

Тривала історія їхньої еволюції означає, що навіть ті групи земноводних, які з людської точки зору здаються подібними, за генетичними ознаками можуть бути такими само несхожими одна на одну, як, скажімо, кажани й коні.

Немає жодних підстав вважати, що тепліший світ буде менш різноманітним; навпаки, кілька можливих пояснень «широтного градієнта розмаїття» припускають, що в довготривалій перспективі, в умовах глобального потепління, світ живих організмів буде різноманітнішим. У короткочасній — за будь-якого часового масштабу стосовно людства картина може бути різною.

Тим часом, протягом двох з половиною мільйонів років не мали жодної переваги види, здатні впоратися з надмірним теплом, оскільки температури ніколи не були набагато вищими, ніж зараз. Між злетами й падіннями плейстоцену ми перебуваємо на гребені піднесення.

Протягом більшої частини плейстоцену температури були значно нижчими, ніж зараз — таким є ритм орбітального циклу, за яким льодовикові періоди тривають набагато довше, ніж міжльодовикові — тож винагороду від еволюції отримували види, здатні виживати в умовах тривалої зими.