Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами

Маю домашнє відео, на якому мій син у свої два з невеличким рочки миє сходи в нашому будинку. Він крехче, сповзаючи зі сходинки на сходинку, тягне за собою мокру ганчірку і старанно розвозить пил та бруд. Звісно, сходи доводилось перемивати, але лише тоді, коли маленький засинав, упевнений у власній величезній корисності. Тож заохочувати, мужньо терпіти наслідки першої помочі, обережно і ненав’язливо скеровувати та підтримувати у кожній спробі — шлях до прищеплення звички допомагати.

Я згодна, що рахувати, знати кольори, форми та інше важливо, однак усе це має бути побічним продуктом гри-спілкування, бо саме спілкування, а не рахунок чи письмо робить дошкільнят щасливими, допомагає їм адаптуватись та пізнавати світ.

Не хочете маніпуляцій — не ведіться на них. Покажіть дитині, що ця стратегія з вами не діє. Трохи терпіння, і малюк маніпулюватиме лише бабусею, вдома ж швидко переключатиметься на інший стиль спілкування.

Згадаємо хоча б відомого старогрецького філософа Діогена, який півжиття прожив у глиняній діжці на березі моря. Коли ж його привели на ринок, перше, що він сказав: «Скільки ж у світі речей, без яких можна жити?!»

Берн виділяє різні ігри і дає їм влучні назви — наприклад, гра «Якби не ти» побудована на тому, що один з гравців звинувачує іншого в усіх своїх життєвих негараздах, провокуючи в свого партнера почуття провини. Це сімейна гра, в яку часто грають і подружні пари, і батьки з дітьми: «Якби ти не змусив мене вийти за тебе заміж, я була б щаслива»; «Якби ти гарно вчився, в мене б не боліла голова за твоє майбутнє»; «Якби ти не змушував мене ходити до репетитора, я б не зненавидів англійську».

Малюк, який влаштовує показові «концерти», робить це виключно тому, що така стратегія є і вона діє

Секрет виховання впевненості в собі полягає також і в тому, щоб сумніватися. Чи хотіли б ви, щоб ваша дитина покірливо пішла у гості до ввічливого незнайомця або ж взялася перепливати річку, бо так велів ватажок дитячої компанії, ще варіант — віддала свій телефон старшокласникам? Перелік можна продовжувати. Скажете, що за дурниця? А як же тоді «старших треба слухатись?»

Щодо пазлів, сортувальників, логічних конструкторів та інших розвивальних іграшок, орієнтованих виключно на інтелектуальний розвиток, — то їх засилля веде до того, що дитина без проблем читає, рахує, аналізує, узагальнює, продовжує логічні ряди, виключає зайве, встановлює відповідності, але не знає, як познайомитись, зав’язати розмову, долучитись до гри, дістати бажане, відстояти свою думку, попросити про допомогу та багато іншого, такого важливого у світі міжлюдських взаємин.

адже мультяшні герої пропонують специфічні шаблонні варіанти дій та рішень для більшості життєвих ситуацій. Так, Маша — вередує та наполягає на своєму, незважаючи на потреби ведмедя; Боб діє прямо та наївно, він постійно ризикує життям, бо не враховує ні ситуації, в якій знаходиться, ні дії істот, що його оточують

Для того щоб вистояти у непростій боротьбі за автономність із дорослими, діти починають грати на випередження і про всяк випадок ще до того, як збагнуть, у чім справа, викидають оте своє «ні», «не хочу», «не буду».