Старовинна магія українців

Вірили: якщо від вогнища йде блакитне полум’я, то можна «скидати» на нього всі хвороби, коли малинове — на цьому місці будували святиню, хату; якщо зелене — місцину слід оминати. Вогонь із дубових дров використовували для лікування людей, із осикових — тварин.

Поклоняючись природним стихіям, шануючи все живе, вони були багатими духовно, а отже, захищеними, адже духовність і є найвищим захистом

Життя стародавньої людини насамперед залежало від природи, тож найперші спроби магічного впливу стосувалися саме взаємодії з природними стихіями. Кожна людина в давні часи вірила: все, що певною мірою стосується природи, наділено душею

Людина нарівні з природною силою має ще й надприродну.

Підґрунтям віри у наших предків було природопоклонство. Вони вірили, що природа жива, говорить

Було й повір’я, що хто спить у ніч супроти Різдва, той проспить царство небесне.

Однак найцінніше, що дає Бог людині, — це здоров’я. Немає здоров’я — не милий світ, не потрібні ні кохання, ні багатство, ні слава.

народі гадають, що є такий час, така година, коли голосно «спересердя» сказане слово обов’язково справдиться, тому іноді вживають такі примовки: «Не в лихий час будь сказано», «Не під лиху годину хай буде сказано», «У добрий час сказати, а в лихий — помовчати» тощо, які здатні відвернути лихо.

Слова тією чи цією мірою програмують свідомість і впливають на нас

народними віруваннями, словом можна лікувати, причаровувати, відвертати, насилати, накликати, наврочувати, проклинати, здійснюва